Як перестати бути заручником своєї "оболонки"

Ми всі носимо маски. Інколи, щоб приховати рани дитинства. Інколи, щоб вижити в світі, який вимагає сили, турботи, успіху чи харизми. Психологи називають це невротичними адаптаціями. Це звучить складно, але це те, через що проходить кожен із нас.

Ми всі носимо маски. Інколи, щоб приховати рани дитинства. Інколи, щоб вижити в світі, який вимагає сили, турботи, успіху чи харизми. Психологи називають це невротичними адаптаціями. Це звучить складно, але це те, через що проходить кожен із нас.

Розглянемо ці маски:

• Шизоїди будують стіни між собою та світом. Їхній девіз: "Я не хочу, щоб мене поранили, тому я сховаюсь."
• Депресивні живуть для інших, сподіваючись на турботу у відповідь: "Я зроблю все для тебе, а ти подбаєш про мене."
• Контролери намагаються все тримати під контролем: для них спокій = абсолютний контроль.
• Істероїди грають ролі, щоб бути поміченими та прийнятими.

Ці адаптації працюють... доки життя не приносить кризу.

Що відбувається тоді?

• У шизоїдів тріскається стіна, і їхній безпечний світ руйнується.
• Депресивні залишаються без підтримки.
• Контролери втрачають контроль над ситуацією.
• Істероїди виснажуються від постійного “актування”.

У цей момент ми стоїмо перед вибором:

1. Посилити старі захисні механізми. Ще більше закритися, посилити межі й намагатися підлаштувати життя під свої стратегії виживання. Ціна? Втрата контакту із самим собою.
2. Спробувати щось нове. Це страшно—ніби стрибок у невідоме.

Щоб подолати старі адаптації, потрібно зіткнутися з почуттями, які їх породили. Біль, страх, самотність, що створили вашу “маску.”

Але це не обов’язково робити самотужки. Вам потрібен хтось, хто зможе побачити справжнього вас—за межами ролей, стін та контролю. Хтось, хто побачить вас як живу людину, з усіма емоціями, страхами та мріями.

Цей процес схожий на метелика, який виходить із кокона. Так, спочатку це тісно й боляче, але коли ви звільняєтесь, ви отримуєте гнучкість і свободу. Ви стаєте адаптивними та живими в кожен момент, саме так, як вимагає життя.

І найголовніше: цей шлях, хоч і складний, робить вас справжнім чоловіком—не тим, хто ховається за маскою, а тим, хто живе, відчуває і знаходить справжню силу в автентичності.

Спробуйте. Життя поза "оболонкою" того варте.