Чи помічали ви коли-небудь, що очікування чогось поганого буває гіршим, ніж сама подія? Ось приклад: вчені досліджували людей, які втратили роботу через закриття заводів, і виявили, що перед звільненням вони були хворішими та більш стресованими, ніж після. Звучить дивно? Поясню.
Чи помічали ви коли-небудь, що очікування чогось поганого буває гіршим, ніж сама подія? Ось приклад: вчені досліджували людей, які втратили роботу через закриття заводів, і виявили, що перед звільненням вони були хворішими та більш стресованими, ніж після. Звучить дивно? Поясню.
На думку нейробіолога Талі Шарот, справжня причина – це тривога та невизначеність. Коли людина очікує найгіршого—звільнення, проблем у стосунках чи інших труднощів—її тіло та розум перебувають у постійному стані стресу. Кортизол, гормон стресу, послаблює імунітет, порушує сон і робить нас вразливими до хвороб.
Але після втрати роботи? Невизначеність зникає. Так, спочатку це страшно і складно. Але мозок переключається з думок про негативні сценарії на пошук рішень. Люди починають діяти, і дія – один із найпотужніших засобів проти тривоги.
Чоловіки запрограмовані вирішувати проблеми, а не застрягати в "а що, якщо". Коли стикаємося з конкретним викликом—пошуком нової роботи, опануванням навички чи забезпеченням сім’ї—ми беремо контроль у свої руки. Це приносить не лише почуття сили, але й краще здоров’я та енергію.
Здатність змінювати фокус із нескінченних переживань на конкретні дії – це суперсила, яку варто розвивати. Часто очікування найгіршого виснажує нас зсередини.
І пам’ятайте: після найтемнішої ночі завжди настає світанок. Будьте готові почати новий розділ.
Ми використовуємо файли cookie для покращення вашого досвіду на сайті. Продовжуючи перегляд, ви погоджуєтеся з їх використанням.