Де поділася 15-годинна робоча неділя?

У 1930 році великий економіст Джон Мейнард Кейнс передбачив, що до кінця століття технологічний прогрес дозволить нам працювати лише 15 годин на тиждень. Світ очікував утопії, де робота займала б мінімум часу, звільняючи час для особистих захоплень та творчості. Але що сталося насправді? Технології дійсно розвивалися, однак замість 15-годинного робочого тижня ми працюємо навіть більше, а життя дедалі більше нагадує нескінченну гонку.

У 1930 році великий економіст Джон Мейнард Кейнс передбачив, що до кінця століття технологічний прогрес дозволить нам працювати лише 15 годин на тиждень. Світ очікував утопії, де робота займала б мінімум часу, звільняючи час для особистих захоплень та творчості. Але що сталося насправді? Технології дійсно розвивалися, однак замість 15-годинного робочого тижня ми працюємо навіть більше, а життя дедалі більше нагадує нескінченну гонку.

Чому це не сталося?

Якщо подивитись на сучасний світ, можна побачити, що автоматизація досягла неймовірних висот. Машини та алгоритми можуть виконувати завдання, що раніше вимагали днів і тижнів людської праці. Однак, замість скорочення робочих годин, сталося зворотне — зріс рівень зайнятості у секторах, які часто виглядають, м’яко кажучи, безглуздо.

Кейнс не передбачив потужний бум споживання, який охопив світ після Другої світової війни. Людям запропонували вибір між меншою кількістю робочих годин і збільшенням кількості товарів та послуг. І більшість вибрала друге. З першого погляду це здається розумним — хто відмовиться від нових айфонів, модних кросівок чи доставки суші? Але це пояснення лише торкається поверхні.

Зростання «безглуздих» професій

За останнє століття ми стали свідками зменшення кількості робочих місць у традиційних секторах: промисловості, сільському господарстві та домашніх послугах. Ці галузі були автоматизовані, як і передбачав Кейнс. Але куди поділася ця «збережена» робоча сила? Ми не побачили масштабного скорочення робочих годин. Замість цього з’явилися нові індустрії, які не пов’язані безпосередньо з виробництвом необхідних для життя товарів.

Звіти про зайнятість у США з 1910 по 2000 рік показують, що кількість людей, зайнятих у сферах послуг, управлінні, офісній роботі та продажах, зросла втричі! Фінансові послуги, маркетинг, HR, PR, корпоративне право — всі ці сектора набули неймовірних масштабів. І проблема не в тому, що вони існують, а в тому, що багато людей, які працюють у цих секторах, не бачать сенсу в своїй роботі. Вона здається їм безглуздою. Робота по 40 і більше годин на тиждень у ролях, що не приносять особистого задоволення і не дають конкретної користі суспільству — це є «моральною шкодою», про яку говорять вчені.

Робота заради роботи

Сучасне суспільство обертається навколо ідеї продуктивності. Ми настільки звикли працювати, що навіть коли технології пропонують полегшити тягар, ми отримуємо нові завдання. Існують безглузді наради, звіти та проекти, які не потрібні, але від нас їх вимагають.

Нас оточують послуги, які існують лише для того, щоб підтримувати інші послуги. Одні люди працюють, щоб створювати непотрібні продукти, інші — щоб продавати або обслуговувати їх. Це не просто структурна економічна проблема — це ставить під сумнів наше розуміння сенсу роботи.

Чому нам це подобається?

Здається, що на певному рівні суспільство вже прийняло цю парадоксальну реальність. Багато хто з нас настільки глибоко занурений у роботу, що не помічає, що вона стала метою сама по собі. Є безліч виправдань: заробіток на життя, статус, страх втратити роботу, бажання бути корисним. Але якщо задуматися, чи може ця ситуація бути стійкою в довгостроковій перспективі?

Утопія майбутнього — міф чи реальність?

Колись Кейнс передбачав світле майбутнє, де технології звільнять людей від рутинної праці. Але утопія так і не настала. І, можливо, головне питання — чи хочемо ми цього? Сучасні системи працевлаштування прив’язані до споживання та бажання володіти новими речами, а не до зменшення робочих годин. Виявляється, ми вибрали зайву роботу замість того, щоб здобути свободу і насолоджуватися життям.

Технології дали нам усі інструменти для скорочення робочих годин. Єдине питання — чи готові ми відмовитися від безглуздих робіт і справді звільнити себе від непотрібної праці?