Як поводитися з людиною, яка вічно скаржиться

Кожен з нас знає таких людей — вони завжди незадоволені. Низька зарплата, несмачна кава, зіпсований вихідний або невдалий фільм — причини для скарг знаходяться завжди.

Кожен з нас знає таких людей — вони завжди незадоволені. Низька зарплата, несмачна кава, зіпсований вихідний або невдалий фільм — причини для скарг знаходяться завжди. Після спілкування з такою людиною часто залишається відчуття обов’язку: підтримати, вислухати, дати пораду. Але здебільшого всі зусилля виявляються марними. Чому? І що з цим робити?

Скаржник чи людина в складній ситуації?

Насамперед важливо зрозуміти: чи маєш справу з хронічним скаржником, чи з людиною, яка опинилась у важкій ситуації. Хронічний скаржник — це той, хто завжди незадоволений, рідко посміхається і не цікавиться твоїм життям. Його мета — використовувати твою увагу як ресурс для своїх скарг, не даючи можливості переключитися на інші теми.

Цікаво, що зазвичай скарги — це не прохання про допомогу, а констатація фактів. І проблема, через яку людина незадоволена, часто ховається глибше, ніж здається.

Чому скаржитися — це не завжди заклик до дії?

Психологи відзначають, що скарги часто служать не для пошуку рішення, а для встановлення зв’язку. Іноді скаржник просто хоче «випустити пар», відчути, що його слухають, і привернути увагу. Це довіра, яку тобі дарують, і з нею треба поводитися обережно.

Але постійне скарження швидко виснажує нерви, викликає роздратування і навіть почуття провини за те, що ти «перестаєш співчувати». Емоційна втома — природна реакція. Ти починаєш мріяти уникнути спілкування з такою людиною і в підсумку обмежуєш контакти з нею.

Що робити, якщо скаржник — друг, родич чи колега?

Ігнорувати його іноді неможливо. Якщо це близька людина або колега, ти змушений підтримувати стосунки, слухати одні й ті ж скарги, кивати й співчувати. Але не варто перетворювати себе на постійного рятівника.

Чому скаржник скаржиться, але не просить про допомогу?

Часто хронічне скарження — це прихований запит на допомогу. Але людина не вміє або боїться попросити напряму. Наприклад, сором через нездатність впоратися з чимось заважає визнати, що потрібна допомога. Внаслідок цього скарги звучать абстрактно, і ти змушений здогадуватися, у чому справжня проблема.