Чому в світі існують правила лівостороннього та правостороннього руху?

На перший погляд, питання про те, чому в різних частинах світу люди їздять по різних сторонах дороги, може здаватися дивним, але історія цього явища сповнена несподіваних поворотів та цікавих фактів. Сьогодні приблизно 66% населення світу їздить по правій стороні дороги, тоді як 34% дотримуються лівостороннього руху. Але чому ж людство не могло узгодити, по якій стороні їздити?

На перший погляд, питання про те, чому в різних частинах світу люди їздять по різних сторонах дороги, може здаватися дивним, але історія цього явища сповнена несподіваних поворотів та цікавих фактів. Сьогодні приблизно 66% населення світу їздить по правій стороні дороги, тоді як 34% дотримуються лівостороннього руху. Але чому ж людство не могло узгодити, по якій стороні їздити?

Історично, витоки лівостороннього руху не зрозумілі для таких давніх цивілізацій, як Стародавня Греція чи Ассирія. Однак ранні приклади були помічені серед римлян. У 1998 році археологи знайшли римський кар'єр, де ліва колія була значно зношенішою за праву. Також на римському денарії, датованому 50 р. до н.е., зображені вершники, що рухаються вліво.

Зі зміною транспорту та зменшенням потреби носити зброю під час подорожей люди почали переходити на правосторонній рух. Основні причини цієї зміни пов'язані з керуванням кіньми, оскільки більшість людей – правші. На вузьких дорогах було простіше тримати віжки та контролювати коней правою, сильнішою рукою, спрямовуючи карету праворуч.

У Європі перший закон, який регулював сторону руху, був прийнятий в Англії у 1756 році, і він зобов'язував рухатися по лівій стороні на Лондонському мосту. Двадцять років потому в Англії був ухвалений "Дорожній акт", який встановлював лівосторонній рух на всіх дорогах країни. Англійці мають свою теорію: лівосторонній рух дозволяв правшам-кочерам уникати випадкового удару пішоходів батогом.

Багато істориків пов'язують поділ сторін руху з методами їзди на конях, але ця логіка не завжди очевидна, оскільки вершники не були більшістю населення. Для пішоходів, які несли вантажі, було зручніше рухатися праворуч: мішки носили на правому плечі, а тварин було легше вести правою рукою ближче до дороги. Одноконні екіпажі та екіпажі з водієм попереду були зручнішими на правій стороні, тоді як багатоконні краще підходили для лівої.

Велика Британія вважається основним прихильником лівостороннього руху. Впровадивши його, вона вплинула на багато країн, включно з численними колоніями та залежними територіями. У Японії лівосторонній рух також має давнє коріння, що сягає епохи самураїв, коли воїни обирали ліву сторону дороги, щоб уникнути випадкових ударів катаною по перехожих.

Правосторонній рух, навпаки, асоціюється з Францією. У 1789 році, під час Французької революції, було ухвалено указ про правосторонній рух. Пізніше Наполеон закріпив це правило, наказавши військовим дотримуватися правої сторони, щоб усі, хто зустрічав французькі війська, поступалися дорогою. Хитра стратегія!

Отже, хоча сьогодні багато країн обрали одну сторону дороги, історичні та практичні причини пояснюють, чому правила дорожнього руху такі різноманітні у всьому світі.