Якщо ти помічав за собою звичку «рятувати» дівчат із особистими труднощами, залежностями чи душевними ранами — ти не один. Така динаміка стосунків має назву «синдром рятівника» — коли твоє кохання перетворюється на місію з лікування іншої людини.
Якщо ти помічав за собою звичку «рятувати» дівчат із особистими труднощами, залежностями чи душевними ранами — ти не один. Така динаміка стосунків має назву «синдром рятівника» — коли твоє кохання перетворюється на місію з лікування іншої людини. Здається, навіщо тобі це? Чому не просто знайти стосунки, в яких буде легко і приємно? Відповідь — у глибинах твоєї психіки і життєвого досвіду.
Це коли ти відчуваєш, що твоє завдання — бути «рятівником», який виправляє, підтримує і буквально «лікує» партнерку. Спершу це здається благородним — ти проявляєш турботу, допомагаючи їй впоратися з проблемами, і відчуваєш близькість. Але з часом твоя роль перетворюється на нескінченне навантаження. Ти постійно боїшся, що без тебе вона «зламається», не впорається. А вона, у свою чергу, починає сприймати тебе не як рівного, а як опікуна, від якого залежить її життя.
У підсумку стосунки стають виснажливим союзом опікуна і залежної людини — зовсім не тим, що приносить щастя.
Часто причина криється в низькій самооцінці та созалежності. Ти відчуваєш себе значущим, тільки допомагаючи комусь «виправитися». Це свого роду спосіб відволіктися від власних проблем і знайти мету.
Друга причина — дитинство та виховання. Якщо в родині тобі доводилося брати відповідальність за інших, ти міг звикнути грати роль «рятівника». Це стало твоїм психологічним захистом і звичкою.
І нарешті, соціальні міфи: кіно, книги і культура нав’язують думку, що «справжній чоловік» має бути героєм, який несе світло в темряву. Але ця ідея — пастка.
Ми використовуємо файли cookie для покращення вашого досвіду на сайті. Продовжуючи перегляд, ви погоджуєтеся з їх використанням.