Як реагувати на агресію: Спокій і гідність дорослого чоловіка

У бізнесі чи в побуті кожному чоловікові рано чи пізно трапляється той, хто зривається на крик. Погрози, зверхність, театральні пози – це лише невдала спроба нав’язати свою думку. Інстинктивна реакція – відповісти тим самим. Але це не наймудріший вибір.

У бізнесі чи в побуті кожному чоловікові рано чи пізно трапляється той, хто зривається на крик. Погрози, зверхність, театральні пози – це лише невдала спроба нав’язати свою думку. Інстинктивна реакція – відповісти тим самим. Але це не наймудріший вибір.

Більшість агресії – лише шум

Ми часто сприймаємо агресію як реальну загрозу. Але 99,9% загроз – це лише слова. Істерики, навіяні фільмами, де герой голосом вирішує все. Людина не контролює себе – вона просто копіює модель, яка здається їй сильною.

Справжній чоловік не кричить. Він діє. Той, хто підвищує голос – демонструє слабкість. Це дорослі з дитячими емоціями, які грають чужу роль у костюмі, що їм не по розміру.

Чому не варто відповідати агресією

Агресія у відповідь – це втрата авторитету. Ви опускаєтесь до рівня опонента. Втрачається суть, починається безглузда сутичка. Зріла людина знає: самоконтроль – це вища форма сили.

Конфлікт – це витрачений час, енергія, і часто – повага. Перевиховати дорослого в емоційному зриві? Даремно. Це не ваша місія – і результату не буде.

Як діє зрілий чоловік

За агресією часто стоїть страх, невпевненість або глибока розгубленість. Найкраща відповідь – спокій і вміння не реагувати на провокацію.

• Не сприймайте погрози особисто. Це лише слова.
• Тримайте дистанцію. Не впускайте в себе чужу енергію.
• Говоріть стримано, впевнено. Ви – лідер у діалозі.
• Спрямуйте розмову в конструктивне русло. Питайте, щоб відновити діалог.
• І якщо потрібно – просто підіть. Справжня сила в контролі над собою.

Дорослий серед емоційних дітей

Чи то керівник в істериці, водій на дорозі, чи чиновник у кабінеті – це часто люди з емоційною незрілістю. Вони плутають повагу зі страхом. Але справжню повагу викликає спокій, впевненість і тиша.

І з часом з’являється втома грати роль наставника для емоційно нестабільних дорослих. Краще мовчки піти. Іти своєю дорогою – прямою, гідною, не пояснюючи нічого нікому.

Натхненно публікаціями з menscult.net