Чому у найбідніших країнах повно Gucci, коли навіть на їжу не вистачає?

Сцена, яку ти бачив не раз: дівчина з сумкою Louis Vuitton, іде по розбитій вулиці. Хлопець у кепці Dior, чекає маршрутку. У кишені – нуль. І це не випадковість. Це чітко продумана стратегія, яка приносить брендам мільярди.

Сцена, яку ти бачив не раз: дівчина з сумкою Louis Vuitton, іде по розбитій вулиці. Хлопець у кепці Dior, чекає маршрутку. У кишені – нуль. І це не випадковість. Це чітко продумана стратегія, яка приносить брендам мільярди.

Ось чому люкс заполонив бідні країни, і як не стати черговим безплатним рекламним щитом для чужих ілюзій.

Люкс у злиднях — це не абсурд. Це бізнес-модель.

За даними Bloomberg (2024), продажі люксу у країнах, де ВВП на душу населення нижче $5 000, зростають у три рази швидше, ніж у багатих. Чому?

Бо коли нема справжніх грошей, статус важливіший за логіку. Люди хочуть хоча б виглядати успішними. Ти не купуєш річ — ти купуєш образ.

Не футболку — а ілюзію, що ти “не такий, як усі”.

Ти купуєш не річ. Ти купуєш мрію.

За дослідженням McKinsey (2025), 60% покупців люксу у бідних країнах беруть його в кредит. Люди свідомо влазять у борги — тільки заради логотипу. Бо він означає: я особливий, я не з “них”.

Навіть якщо холодильник порожній — головне, щоб сумка була з Парижа.

Ти не клієнт. Ти ходяча реклама.

В Африці, Латинській Америці та Центральній Азії бренди навмисно знижують вхідний бар’єр: духи, ремені, кепки — все з великим лого.

Це не для багатих. Це для видимості.

За словами The Guardian (2024), ці товари створюють не для статусу, а для масового охоплення. Щоб Gucci був у кожному ТРЦ, кожному сторіс, кожному районі.

Це не мода. Це вірусна стратегія.

А ти — безкоштовна реклама.

Виглядаєш на мільйон, живеш у борг

У країні, де пенсія $100, носити куртку Balenciaga за $2 000 — це не стиль. Це відчай.

За Harvard Business Review (2024), люкс у бідних країнах — це не про моду. Це про надію: а раптом я вирвусь, якщо виглядатиму як із обкладинки. Насправді — ти просто передав гроші акціонерам у Мілані чи Женеві.

Як не стати Dior-ідіотом у кредит

Твоя персональна пам’ятка:

• Логотип на грудях не робить тебе елітою. Він робить тебе живою афішею.

• Запитай себе: ти хочеш річ чи хочеш, щоб інші її побачили? Різниця принципова.

• Культ "успішності через одяг" — це баг бідних країн. У багатих — успіх тихий.

• Хочеш люкс? Купи на ресейлі. Або інвестуй у себе — освіта, навички, бізнес.

• Найбезглуздіше — йти по розбитій дорозі у кросівках за 50 тисяч гривень.

Висновок: бренди люксу знають твої слабкості краще, ніж ти сам

Вони не дурні. Вони знають: що ти бідніший — то більше хочеш виглядати багатим.

І вони на цьому будують бізнес-імперії.

Поки ти влазиш у борги заради шоперу, хтось у Швейцарії підіймає келих за рекордні продажі в Алмати, Лагосі чи Харкові.

Справжній люкс — це коли ти можеш його собі дозволити без стресу.
Все інше — це маска для того, щоб не бачити реальність.