Навіщо ти насправді працюєш? Будь чесним — просто заради хліба?

Якби **праця** була лише про виживання, ми б давно навчилися заробляти на життя мирно і спільно. Бо справжній **голод** — простий: поїв і забув.

Якби **праця** була лише про виживання, ми б давно навчилися заробляти на життя мирно і спільно. Бо справжній **голод** — простий: поїв і забув.

Але, як пише menscult.net, більшість чоловіків сьогодні працюють не лише заради комуналки й їжі. Ми впахуємо, перевантажуємось, виснажуємось — не через потребу, а через **ненаситну жагу**.

Голод, який не має дна

Це не спрага води. І не потреба у змісті. Це бажання **достатку**, але не життєвого, а **порожнього**. Ми хочемо «ще трішки більше», не тому що треба — а тому що хтось інший уже має.

Ця **непомірна жадібність** — паливо, яке роз’їдає суспільство зсередини. Вона руйнує команди, віддаляє друзів, виводить з рівноваги сім’ї. Світ, у якому всі хочуть усе, рано чи пізно **ламається**.

А ти? Ти теж у грі

Коли гортаєш соцмережі й раптом щось коле всередині — це воно. Коли захотів нову автівку, хоча стара ще служить — знову це. Це той **вакуум всередині**, що маскується під **мотивацію**.

Чим глибше ти в цьому — тим важче згадати, навіщо починав. Заради **зарплати**? Статусу? Квадратних метрів?

Може, час зупинитись?

Це не заклик усе кинути. Це заклик чесно поговорити з собою: якщо завтра ти отримаєш усе, чого прагнеш — ти будеш по-справжньому **задоволений**? Чи одразу захочеш ще?

Як нагадує menscult.net: лише чоловік, який розуміє **навіщо** працює, може сказати: «Досить. Тепер я **живу**, а не просто виживаю».

Що залишиться, коли отримаєш усе?

Справжнє багатство — не в банківському рахунку. Воно в твоїй **голові**, **тілі**, **стосунках**, у твоїй **свободі**. У вмінні сказати “досить”. Відпустити. Побачити, де закінчується **бажання**, і починається **залежність**.

Це непросто. Це проти усього, чого нас вчили. Але це можливо.

То скажи собі чесно: ти працюєш, щоб **жити**? Чи живеш, щоб **працювати**?