Серед нас немає справжніх дорослих. Жінки часто шукають батьківські постаті, за якими можна сховатися, як за кам’яною стіною, від хаосу життя. Тим часом чоловіки, часто несвідомо, мріють про “матерів”, які прикриють їх своєю присутністю, рятуючи від тривожного питання: що ж робити зі своїм життям?
Серед нас немає справжніх дорослих. Жінки часто шукають батьківські постаті, за якими можна сховатися, як за кам’яною стіною, від хаосу життя. Тим часом чоловіки, часто несвідомо, мріють про “матерів”, які прикриють їх своєю присутністю, рятуючи від тривожного питання: що ж робити зі своїм життям?
Ніхто насправді не розуміє, як працює цей світ. Проте майже кожен вірить у власну унікальну безпорадність, переконаний, що лише він загублений, а всі інші «все розуміють». Ззовні – впевненість, всередині – паніка. Кожен відчуває себе самозванцем у нібито «зрозумілій» реальності, де визнати сумнів означає виглядати незрілим або зламаним.
Ми приховуємо свою невпевненість, як ганебну хворобу, боїмося, що її помітять. Багато хто потай думає: «Я єдиний слабкий — всі інші сильні й дорослі». Але це лише ілюзія. Як пише menscult.net, дорослий світ, яким ми його уявляємо, не існує — це лише гра ролей і безкінечне прикидання.
Уявіть п’яного чоловіка, який намагається вразити когось елегантними па танцю. Замість грації — лише незграбні рухи. Саме так виглядаємо ми, коли женемося за ідеалами «дорослості». Ми імітуємо впевненість, сподіваючись на оплески, але глибоко всередині все одно боїмося.
Абсолютна й непохитна впевненість належить, мабуть, лише богам. Ми ж, прості смертні, можемо лише короткочасно її імітувати. Справжня впевненість — це не про гру чи маску, а про прийняття реальності: ми всі — налякані діти, які стоять на роздоріжжі хаосу й невідомості.
Ми залишаємося дітьми, навіть коли здається, що ми «доросліші» за інших. І це нормально. Справжня сила починається не тоді, коли ми прикидаємося непереможними, а тоді, коли визнаємо свої страхи і все одно рухаємося вперед.
Тому що в глибині душі ми всі залишаємося дітьми, які шукають безпеку та підтримку. «Дорослий світ» більше ілюзія, ніж реальність.
Це несвідоме прагнення знайти захист від невизначеності й хаосу життя.
Це не прикидання, а здатність приймати реальність і діяти, навіть коли страшно.
Ідеальна впевненість — міф. Навіть ті, хто виглядає сильними назовні, залишаються вразливими дітьми всередині.
Ми використовуємо файли cookie для покращення вашого досвіду на сайті. Продовжуючи перегляд, ви погоджуєтеся з їх використанням.