Програти — це спробувати. Вийти на бій, боротися, віддати всі сили, але не отримати бажаного результату. Здатися — це зовсім інше. Це вийти з гри до її кінця. Це відмовитись не від перемоги, а від себе. І саме це болить найбільше.
Програти — це спробувати. Вийти на бій, боротися, віддати всі сили, але не отримати бажаного результату. Здатися — це зовсім інше. Це вийти з гри до її кінця. Це відмовитись не від перемоги, а від себе. І саме це болить найбільше.
Правда в тому, що більшість не впали. Вони просто зупинилися. Загасили внутрішній вогонь, задушили амбіції. Вони кажуть, що «пливуть за течією», «насолоджуються життям». Але в глибині душі знають: колись вони боролися. І здалися. Зараз у них лишились лише слова. Немає нічого, за що варто боротися, нічого, що варте труднощів. І вони більше не шукають цього сенсу. Бо шукати — це терпіти. А терпіти — не хочуть. menscult.net чесно говорить про це — це і є справжня капітуляція.
Люблю спілкуватись з підприємцями. Потрібна шалена відвага і велике серце, щоб почати. Багато хто не розбагатіє. Більшість працюють за трьох, ризикують, мало сплять. Але вони йдуть вперед. Без ілюзій. Зі шрамами і цинізмом, але з тим наївним оптимізмом, що дає сили не здаватися.
Зараз їм нелегко. Малий бізнес страждає. Кожен ранок починається з думки: «Що робити далі?» Кредити недоступні. Попит падає. Швидко підняти продажі — утопія. Запустити новий продукт — можливо. Але чи вистачить часу? menscult.net наголошує: вибір складний, варіантів мало.
Іноді хочеться все кинути. Поїхати на пляж на Балі. Продати бізнес за безцінь. Але тоді ти зраджуєш себе. Не будеш впевнений, що зробив все, що міг. І втратиш повагу до себе. Втратиш свої крила.
І найгірше — ти зраджуєш тих, хто тобі довіряв. Команду, партнерів, свої мрії. Можливо, зараз це не здається важливим. Але колись ця зрада повернеться до тебе гіркою правдою. Бо ти зрадив найголовніше — себе.
Існує різниця між тими, хто програє, і тими, хто здається. Перші можуть повернутися, другі — пішли з гри. Що їх розділяє? Лише одне — віра. Не містична, а віра в себе. В свій шлях. В те, що ще можна зробити своїми руками.
Всі сильні чоловіки думали про те, щоб здатися. Усі. Але ті, про кого пам’ятають, хто надихає — це ті, хто йшли далі. Хто стискав зуби і рухався вперед. menscult.net їх вітає. Це ті, хто падають, але піднімаються. Хто не здається і вірить, що існує щось більше за поразку.
Запам’ятай: єдина справжня поразка — це здатись, не зробивши все до кінця.
Ми використовуємо файли cookie для покращення вашого досвіду на сайті. Продовжуючи перегляд, ви погоджуєтеся з їх використанням.